Хвалять люди, мамо, нас: то ви — мене, то я — вас

Виконком 29 серпня в Олександрії пройшов під знаком недільного дня підприємця. Не дивно,  що мало мати місце велика кількість пустопорожніх балачок та хвалебних од. Як завжди, до дня підприємця вітали на виконкомі багато, смачно і душевно.

Іще жодного разу не обходилося, щоб до дня пдприємця не привітали місевих перевізників. І насправді було тепер уже за що вітати. Бо перевізники возили цього року пільговиків за трохи більше ніж 50% коштів з казни місцевого бюджету, передбачені на перевезення наших бабусь та дідусів. Бо в місцевої, такої злагодженої та цапюкослухняної ради, бачте, на це нема коштів.

Так, нещодавно міський голова дав обіцянку виплатити перевізникам ті заборгованості, що вони виграли в суді. За згодою сторін, сплата цих відшкодувань підприємцям- перевізникам була розбита на три місяці.

Але мер, як завжди, свого слова не дотримав. Даремно прочекали перевізники і 28 липня, і 28 серпня — дати, коли мали сплати часткове відшкодування за перевезення пенсіонерів, про яких мер завжди дбає чужими руками. Ніяких коштів не надійшло.

Щоправда, перевізники вже звикли, що зі своїм словом мер поступає в анекдоті: я слово дав, я його й забираю назад.

Як завжди, і цього року, мер вітав тих, хто сидить за столом виконкому. Думаю, що це останні з могікан, які ще заслуговують на грамоти од мера. Тому що в нас на сьогодні не виконком, а  мер вирішує, кому що дати, а кому не дати.  

Дума про Засланого Козачка. 1-ша серія

Підприємця Олександра Рушковського влітку, коли він дізнався, що Олександрійський міський голова йде в парламент від партії “За життя”, ледве Кіндратій Петрович не вхопив. Усі вибори пан Олександр, доки персональна сторінка мера не гавкнулася, писав утішні листи “батькові” міста. Мовляв, схаменіться, Степан Кирилович, ви ж — наш “тато”, вас тут вважають гарною людиною, і на тобі, підставляєте себе і місто, крокуючи поруч із такими “одіозними персонами” на мою думку...

Тут іще, правда, хтозна, хто більше постраждав від такого Степан-Кириловичевого висування на депутатство: місто, Степан Кирилович чи сама партія “За життя”, яку в Олександрії, як відомо, очолюють зовсім протилежні ЦСК люди.

Місто - однозначно виграло: воно Цапюка не захотіло. Партія, струсила пил, щоб не ганьбитись, і після виборів про невдаху-кандидата вже й забула. Що ж до самого Степана Кириловича, то тут треба дещо пояснити.

Хто пам`ятає нашого “таточка” міста в якості мера-неофіта наприкінці бандитських 1990-х, добре знає, що Степан Цапюк завжди любив розказувати і про свою не любов до політики, і про ненависть до українських президентів. Не один раз Цапюк обіцяв зав`язати з політикою, зізнаючись, що це бридка справа. Але, як ми знаємо, так і “не завязав”.

Добре знаючи характер Степана Кириловича, скажемо, що, мабуть, це не випадково. Мер Степан зовні схожий на аполітичну людину. Більшість людей похилого віку, які проголосували за ЦСК на місці мера вийшли з Союзу. Натомість ніхто не може пригадати жодного радянського ідеологічного досвіду, крім звання армійського прапорщика, у біографії Степан Кириловича. Місцеві лизоблюдські видання ніколи нічого не писали ні про те,що Кирилович  був у жовтенятах, ні про піонерські роки нинішнього міського голови, ні про членство в партії.

Зате добре відомо, що він працював на “Автоштампі”. Якими оборудками він займався на тому соціалістичному підприємстві, ми відсилаємо до наших попередніх публікацій. Але через деякий час, вже будучи мером, Цапюк, який, щоб його люди вибрали на перший термін, всіляко відхаращувався від комуністичного минулого, раптом зацікавився можливістю кар’єри  в рядах модної на той час “Трудової України”. Мабуть, думав, що, як і на трудовому “Автоштампі”, партія торгує неліквідними млинами. А коли дізнався, що це не так і що та партія непопулярна, одразу заявив про те, що “політика — нечиста справа”, мене, мовляв, обдурили, залишаю політику назавжди (хіба що на Пересопницькому Євангелії не присягався...). Уже 2005 року Степан Цапюк прославився, принаймні на рівні нашого регіону, як практично Перший сепаратист в історії незалежної України. Нагадаємо: президентом України став Віктор Ющенко. У стінах ради, на виконкомах, офіційно, приватно і, мабуть, навіть у бані відтоді “аполітичний” Цапюк скрізь кричав “Ета не мой прізідєнт!” І якби 2005-2006 року тривало АТО або ОСО, то гріти б Степану Кириловичу якщо не нари, то стільці слідчих камер СБУ. Але ж у нас демократія, і відверте заперечення місцевим князьком політики цієї держави тоді, як завжди, зійшло Степанові з рук. Однак злі язики підозрювали, що мер незлюбив Ющенка тільки тому, що той,як відомо,  торгував лише вуликами і аж ніяк не млинами, до яких у ЦСК особливий хист і смак.

Усі знають: завжди Степан Цапюк обзивав політиканами  і переслідував усіх місцевих політиків, політика яких не узгоджувалась з персональним панством Степана Кириловича в цьому місті. Коли ж сам мер, щоразу під різними прапорами, намагався втекти від Феміди,я ка по ньому плаче, в депутатське київське крісло це вже називалося не політикою, а “розумним вибором населення”. Однак, мабуть розкусивши, двуличність Степана Цапюка виборці на Кіровоградщини так жодного разу і не обрали ЦСК до парламенту: там він провів місяць лише з подачі злочинного режиму Януковича.

Навіть зараз, коли Степан Цапюк провів у політиці, яку він не любить, понад 20 років, його політичні пріоритети визначити практично неможливо.

Занадто вже вони строкаті, особливо цього року, коли в кулуарах за місцевим міським головою навіть прізвисько приросло: Засланий Козачок.

Хоча програмні і партійні засади, а також модель державотворення президента Петра Порошенка мало відрізнялися від ідентичних поглядів Віктора Ющенка, Порошенка наш мер “зацінив”. Мабуть, знайшовши щось спільне між шоколадною кар’єрою Петра Олексійовича та власною “млинарською” діяльністю на “Автоштампі”. Принаймні на останній сесії перед виборами президента Степан Кирилович, згадавши про голосування, прозоро натякнув: мовляв, кандидатів багато, аде правда в тому, що тільки цей із усіх президентів (визнав хоч одного!) звертав хоч якусь увагу на проблеми міста Олександрія. Враховуючи, що нинішній виконком звик сприймати будь-які нейтральні філософські роздуми міського голови як безпосереднє керівництво до дії, не викликає сунівів за кого мали віддати голоси бюджетоїди з олександріського “білого дому”.

У межах кількох днів настрій олександрійського міського голови був іншим. Ось що, наприклад, сказав наш мер про професійні здібності Олега Ляшка, іншого кандидата на президентську булаву, вручаючи йому квіти і не дивлячись у вічі: “Чи можете ви уявити яка у нього команда, яка у нього тільки голова, щоби за такий короткий час ознайомитися з законом і отими правками до нього!” Ляшка, команда якого через кілька місяців пролетить повз стіни ВР як фанера, хвалив Степан Кирилович зі сцени, хвалив не в лоб, а,як то кажуть, просто по лбу. Єдине, що не робив при цьому: хіба що на коліна не ставав. Та — хіба що в засмокт не цілувалися на брудершафт.

То де ж правда? Там де Степан Кирилович кричить, що той — мій президент, а там уже волає — а ото не мій. (Цікаво, чи нинішній, Володимир Зеленський, який обіцяв взятися за біографії таких собі шаромижників у бюджетних кріслах, чи його, чи не його? )Чи там, де він, запопадливо мало не проїдаючи поглядом зазирає у вічі Юрію Бойкові, лідерові “За життя”? Чи там, де Цапюк Степан все-таки очікував, що президентом залишиться, нехай  епізодично , та все-таки любий йому (а що як таки торгуватиме млинами?) Петро Порошенко?

Як би не бідкалися клеврети ЦСК, кишені яких від нього залежать,що всіх собак вішають завжди на обожнюваного ними “Кириловича”, але судячи з усіх цих загально і не дуже відомих фактів — скрізь тут правда.

Є ще така правда: тепер по праву від Кирилича завжди присутні два секретаря міськради різних політичних розливів: одна — від колишніх Партії Регіонів, інша — колишня від “Батьківщини”. Непримиримі політичні ворогині.

Що це: уособлення багатовекторності політики мера? А-політичнності? Прибацаності?

Але так не буває. Правда, як і Степан Кириличів кілька не буває і бути не може, - скажете ви. Так і є! І тоді напрошується лише один висновок: наш мер, як завжди, бреше, за яку б політичну силу не агітував би. Що ж до розпіареної мерської а-політичності, то, як казали про одного пана з іншого міста, мабуть, насправді більшого політичного пройдисвіта в регіоні годі знайти, навіть якщо пошукати. 

Так що даремно бідкався Рушковський: не політсила не та, а “папка” у нас не той. Козачок, як то кажуть, від самого початку був засланий... 

Лох, газда чи тюрма по ньому плаче?

Не далі, як минулого четверга, 22 серпня, міський голова Олександрії Степан Цапюк обмовився на виконкомі щодо майбутньої долі місцевих підприємців. Багатьом він просто погрожував, що робив не раз, і не тільки на цьому виконкомі. О деяким олександрійським підприємцям мер раптом взяв, і підвищив орендну ставку на використання земельних ділянок із 3% до 12%. Газда? Так, газда. У необізнаних з олександрійськими справами читачів може виникнути враження, що Степан Цапюк -  чи не найкраще піклується про своє місто. В нього й виборчий слоган такий був: мер, закоханий у своє ж місто.

Лихі язики, однак, свідчать: на чергову невдалу спробу балотуватися до ВР у Цапюка та компанії було задіяно чимало ресурсів. Але, як кажуть кіно: “А козачок-то засланий” (Цапюк агітував на президентських і за Порошенка, і за Ляшка, а в парламент пробував пролізти крізь шпарину “За життя”). Шансів на виборах у ЦСК не було. Як відомо, він із тріском провалився на парламентських виборах, поступившись кандидату від партії “Слуга народу”. Однак у небайдужих до долі м.Олександрія мешканців міста досі виникає слушне запитання: враховуючи, що для “За життя” ЦСК був як 5 колесо у возі, то з яких же таких фондів брав олександрійський газда кошти на свою виборчу кампанію -  з власних, чи з бюджету територіальної громади?

Та то — вже байка, поїзд, як то кажуть, пішов. А от тиск, який останнім під килимом і над килимом чинить ЦСК на олександрійських орендарів земельних ділянок  викликає не менше запитань.

По-перше, тиснуть з подачі мера (а то і за його безпосередньої участі) зовсім не на всіх олександрійських підприємців, а поки що лише на тих хто, мав необачність особисто не сподобатися мерові Цапюку. Так цього четверга дісталося переважно людині, яка не встигла запопадливо запропонувати мерові офісне приміщення під виборчий депутатський штаб у самому центрі міста. І взагалі з цими 3% та 12% орендної ставки на землю виникає чимало “туману”.

Наприклад, впровадження 12% орендної ставки чималій кількості олександрійських бізнесменів вже 5-10 років тому, під час надавання в користування ділянок — це ж був би прямий шлях до потужного наповнення місцевого, не такого вже й розкішного бюджету Олександрії. Однак ота мерська вибірковість застосовуваних орендних ставок до олександрійців свідчить тільки про одну з трьох речей. Місцевий мер С.Цапюк — або лох, або справжній газда, або по ньому уже тюремні нари плачуть. На лоха Степан Кирилович мало схожий: він усе-таки — калірований юрист, випускник академії Ярослава Мудрого. Тобто те, що олександрійський міський голова не може порахувати грошей, і збагнути, скільки буде в бюджеті додавши до 2 ще 2, ніяк не віриться. На думку місцевих експертів: гроші то місцевий мер-багатостроковик таки рахувати вміє. Епітет “газда” - автоматично відпадає(він чинний в Олександрії тільки для мерових клевретів з когорти бюджетників-міськрадівців). Бо який же це міський господар, що якщо  все-таки якщо і газдує, то якось не завжди, не скрізь і не в усьому? Тому, враховуючи надмірно приватний та гранично “гнучкий” останнім часом підхід Степана Цапюка до справ місцевого господарювання та до реальних міських олександрійських господарів, доводиться, мабуть, запідозрити найгірше. А що, як уся фінансово-економічна діяльність Олександрійського міського голови, бажано ще з початку 2000-х, потребує дбайливого ока українських контролюючих та правоохоронних органів? Що як за діяльністю міського голови м.Олександрія приховуються факти корупції, службових зловживань чи й свідомих економічних злочинів проти міста, області і держави?

Принаймні, в пересічних олександрійців давно складається таке враження: щось у діяльності мера нечисто. Влада змінилася. Настав час перевірити, хто біля керма наших міст.                          

Святослав  Правдоруб

“Ще той фрукт”, або Про що розповіла б нам музика 1990-х

Віталію Миколайовичу, чи правда, що Ви не допустили комісію міськради всередину підприємства, що на території “швейки”, бо саме про це 22-го на виконкомі озвучили пп.  Купченко та Цапюк?

Це повна брехня. Ніхто не приходив на територію колишньої швейної фабрики з метою перевірки. А особисто Олександр Купченко, після того, як його після обливання зеленкою в суді він потрапив у лікарню, бачив Г.І.Проквас у тій же лікарні. А листа, якого з міськради вони направили Ганні Іванівні на домашню адресу, вона отримати не могла. Але цей лист прийшов 22.08 о 10-й годині 30 хвилин, через 1 годину 15 хвилин після того, як закінчився виконком. Оскільки лист був із повідомленням, це можуть підтверди навіть працівники Укрпошти. І знову Степан Кирилович каже неправду, а представвники Олександрійського міськвиконкому його слухають і ймуть йому віри. Звідси є питання: чиї інтереси інтереси відстоюють ці члени виконкому — громади м.Олександрія чи особисто Цапюкові?

На виконкомі були сказано, що ніякі промислові підприємства у нас, на “швейці”, не працюють. То я хочу сказати особисто Цапюку. Шановний Степане Кириловичу, ніхто більше ніж ви не знає, які цехи є на території колишньої “швейки”. Тієї “швейки”, яку Ви мене просили не продавати, бо пообіцяли, що продасте її для мене за 3 мільйони євро, та, як завжди, обдурили.  Ви не можете не знати, що на її території працюють швацький та шкарпетний цехи. Тому що Ви і Ваше сімейство, як попугаї, повторюєте все за мною на протязі 20 років.

До речі, коли Ви на позаминулому тижні особисто дали команду відділу економіки перевірити 1-й поверх “швейки”, їх туди допустили, і на кожному обєкті, який вони відвідали, контролери залишили свій припис, який був виконаний в зазначений термін. А те, що Ви говорите, що не допустили жодної комісії, це, як завжди, Ваша брехня.

Повна іонізація повітря виконкому

Віталію Миколайовичу, а що Ви могли б сказати щодо того спічу ЦСК, що деякі підприємці прийшли в місто жебраками, а стали мільйонерами?

Якщо це висловлювання адресувалося мені, то я хочу нагадати, що вже у 1986 році я їздив на “Волзі” ГАЗ 24-10, якій було всього один рік, а Степан Кирилович тоді катався на ВАЗ 2105 кольору корида. Я на той час працював начальником забезпечення станції технічного обслуговування, і, на всяк випадок, мені було всього 35 років. І якщо він забув, то він тоді приїжджав на наше СТО монтувати іонізатори повітря. При цьому він намагався бути екстрасенсом. Він продавав свої пристрої і розповідав людям, що якщо двигун автомобіля вдихне заряджене Степаном Кириловичем повітря, то двигун майже не потребуватиме пального. Так що Степан Кирилович — ще той фрукт. Таке враження, що, судячи по рішенням виконкому,  все теперішнє повітря міськради заряджене Степаном Кириловичем.

“Липа”. Зате вона за валюту

На жаль, ідея фікс не принесла йому доходу, і тому довелося піти йому на “Автоштамп”. Там він знайшов себе у повній мірі. Коли він зараз весь час розповідає, що всі — спекулянти, а він — найкращий бізнесмен в м. Олександрія, то якби комусь із теперішніх олександрійських бізнесменів пощастило  натрапити на “жилу”, де можна працювати на чужих коштах, то я думаю, що С.К. пас би тепер задніх.

А що саме Ви маєте на увазі?

Із розповідей тих, хто працював разом із Ц.С.К. на “Автоштампі”, я зробив такий висновок, що “нульові” млинки (тобто ті які виготовлялись а потім по-тихому списувались) продавались ним на Прибалтику та Москву. Як розповідали люди, кожен млинок коштував на тоді 25 тисяч доларів (це на сьогодні приблизно еквівалентне 200 тисяч доларів). Скажіть, будь ласка, чи можна було б бути успішних бізнесменом за таких оборудок? То коли він сьогодні обзиває людей спекулянтами, а не бізнесменами, йому краще відкрутити платівку власної пам`яті назад, і послухати музику 90-х.

Далі буде...

 «Мер сашов с ума»? -

сказав волоцюга в середу, і плюнув у бік виконкому, прямо на квітник. У четвер, 22-го серпня, був виконком, знову за участі міського голови С.Цапюка, виконком, відеоматеріали про який, схоже, трохи підтверджують найгірші міркування щодо мерської особи.

Все шито-крито, або Чому пан-Степан так “любить” прізвище Проквас

Замість 9-ї ранку, засідання виконкому чомусь розпочалося на півгодини раніше, коли стовпчик термометру сайту міськради ледве показував 19 градусів. Дивує одностайність виконкому цього скликання: усі питання ставилися на голосування з дивовижною швидкістю, і приймалися з безвідмовною одностайністю. Мер був закутаний у костюм-трієчку, і, мабуть тому, що спекотно, ставив питання на голосування трохи знервованим тоном. “Попустило” Степана Цапюка тільки тоді, коли дійшло до “платних послуг” клубних закладів, батьківської платні за навчання в мистецьких закладах, а особливо при наданні дозволу на благодійний концерт “Добро починається з тебе”. Мер запросив усіх присутніх на концерт. Навіть подумалося: “Це ж треба, скільки громадян думає: добро в нашому місті починається з Нього”.

Відносний спокій та настрій міського голови чомусь суттєво зіпсувався, коли з блоком питань щодо приватизації та оренди землі почав доповідати Олександр Купченко. Саме тоді мера почало дратувати одне прізвище, з приводу якого виносилися аж три рішення.

Щойно Купченко озвучив прізвище Проквас, як усю одностайність мерського “так” як корова язиком злилала. Тепер уже було тільки “ні”. Руки ж вірнопідданих членів виконкому, мабуть,  щоправда, за інерцією, підіймалися з тією ж одностайністю, що й з інших питань. Таке враження, що виконком теперішнього скликання взагалі не слухає ні доповідачів, ні резюме мера: просто тупо підіймає руки - “так” у них на все, навіть коли пропонується говорити паном-Степаном “ні”.

Коли Купченком було запропоновано відмовити Аліні Проквас у наданні земельної ділянки, психічне здоров`я мера залишалося ще в рамках загальної пристойності. Скрепучи серцем, Степан Цапюк героїчно-стоїчно “різав” рукою повітря, забороняючи всілякі там ділянки дочці свого колишнього ситуативного родича. Але коли справа дійшла до питання “Про оренду земельних ділянок” Ганною Іванівною Проквас та Аллою Миколаївною Цуркан, як кажуть, тут уже “Остапа понесло”.

Степан Кирилович нервово закричав просто на камеру: “У залі присутній представник Віталія Прокваса! Так що можете бути впевнені у появі розгромної статті, до речі, тобі, Купченко, теж дістанеться, та все таки я маю сказати...” І сказав. Всю правду. Досі , напевно,замовчувану навіть від самого себе, мера. Мова то йшла про що? Про благо міста! А хто в нас основний благодійник, з кого в Олександрії починається добро? Отож нема чого дивуватися, що і цього разу Цапюку вдалося “нарити добра” та спробувати “во благо міста” запустити руки: цього разу не в свої, в чужі кишені.

Чи випадково Цапюк згадав про орендні ставки Прокваса після своєї поразки на виборах і ненадання йому приміщення для виборчого штабу на території “швейки”?

Видно, питання Проквасів Купченко з Цапюком та нашим Олександрійським мовчазним виконкомом вивчали сумлінно. Перед присутніми телекамерами Кирилович та Павлович розіграли гротескну сценку з елементами глузливої пантоміми. Купченко зокрема запропонував, а мер крикливо підтримав, збільшити підприємцям Проквас та Цуркан орендну ставку з 3% до 12%.

Чому? Тому що так схотілося С.К. Цапюку? Виявляється, не зовсім. За здогадами, озвученими Купченком та Цапюком на території земельної ділянки — ах горе, невідоме їм 5 років! - “немає ніякого промислового виробництва, а... ведеться підприємницька діяльність”. За словами Купченка, комісії міськради, аби перевірити, так це чи ні, на жоден з об`єктів вище згаданої орендної території господарями-орендарями не допускаються.

(Зразу відзначимо: це неправда. За словами братів Проквасів, жодна комісія з приводу перевірки, комерційна діяльність у них провадиться, чи промислова, до них не приходила жодного разу! Ну, зрозуміло: якщо питання, впускати перевіряючих чи ні, взагалі не ставилося, то на 50% і порушення теоретично можливі!..)

Далі Степан Цапюк наче з цепу зірвався: “А ми ж їм 2014 року давали під промислову діяльність!” “І взагалі я на камеру тут кажу: я візьмуся за всіх цих підприємців!” За кого саме мер візьметься, скільки орендарів уже “обдурили місто” (тобто — мера?) і платять замість “золотих гір 12%” тільки жалюгідні 3%, Сепан Кирилович не озвучив.

Справді, а скільки? Чи платити 12% мають лише Проквас та Цуркан, а всі решта “тривідсотковики” - ні, чи навпаки — всі давно платять 12%, і тільки один Проквас не платить? Бо це: як кажуть, велика різниця. Теоретично, може, взагалі ніхто більше 3% не платить і ніколи не платив. Не сказано і те, як мають “провинитися” перед мером і його ручним виконкомом інші орендники-тривідсотковики, щоб попасти під “трибунал” 12%? Чому мер не навів цю статистику? Може, він хоче блага для міста, але панічно через власну уже понад 20-річну управлінську наївність не здатен його забезпечити. А може він просто воліє тримати всіх решту орендарів на короткому повідку: мовляв, зараз я роблю “фас” на Проквасів, хто буде наступним, я вам скажу пізніше.

Ніхто не сперечається, що 12 — це більше цифри “3”. І якби мер справді дбав про бюджет міста, то він мав би боротися за вищі ставки: від самого початку, постійно, цілеспрямовано, а не як хлопчик-горобчик, який раптом щось забув, а потім — раз, і згадав. Міськвиконком і Степан Цапюк, до речі, мали аж 5 років на те, щоб з`ясувати: промислову діяльність Проквас веде, чи ні. А тепер скажіть: куди ж у такому випадку має піти мер, який 5 (!) років “не в курсі”, чим же займаються підприємці в йому підлеглому місті?А якщо мер десятиріччями “не розбирається”, кого він та його виконком впускає в це місто? А якщо він не розбирається, вигідний аукціон або для бюджету міста чи ні?

Тому що в подальшому монолозі Степан Кирилович, оминаючи слизьку тему піцерії Проквасів (Купченко і тут “відкопав”, що треба розібратися, пече піцу Проквас сам, чи йому допомагає хтось інший, але мер сказав: податки, мовляв, платять, хай собі платить), “ополчився” і на всіх решта підприємців.

Хто стоїть за “злочинними” аптеками та...супермаркетами?

У ЦСК давня звичка: міліцію-поліцію про всяк випадок вилаяти (цього разу звинуватив правоохоронців в кришуванні олександрійських приватних підприємців, не навівши ані жодного факту), але ніяких прізвищ не називати. Проквасу — також не назвавши прізвища, але можна було здогадатися з жестів, куди він махав - він лише злорадно порадив звернутися до суду.

Але тут же мер “видав” гнівливий спіч про “деяких, що прикидаються демократами”, які все місто вкрили мережами аптек, про підприємців, які “понаживалися і розбагатіли”, мера критикують, а...малий бізнес загибається. (У нас є здогад, що, можливо, мовилося про героя-волонтера Олександра Рушковського, який під час виборів активно “пресував” Степана Цапюка своїми правдивими коментами в інтернеті).

Не задовольнившись наїздами на “аптекарів” (хоча виконком поставив ще одне голосування - “ні” оренді аптеки Ганни Проквас), мер пройшовся... і по супермаркетах. Мовляв, понапускали в місто всяких фуршетів і атебе, і притисли нашого малого підприємця. “Я і за цих візьмуся”, - підкреслив мер.

Усі, хто пам`ятає більш ніж одну каденцію нинішнього мера, знає, як цей самий міський голова Цапюк Степан Кирилович просто по всій сесійній залі стелився, “уламуючи” депутатів проголосувати про передачу площ під супермаркети: ото буде, мовляв, місту прибуток! Пригадується історія “Ювілейного” під “Фуршет”. Для місцевого малого підприємця, мовляв, взагалі очікується шоколад: побудують вам Покровський ринок. Озвучував Цапюк. Доки ж ринок будували, торговці покрили своїм бізнесом проспект уздовж колишнього “Ювілейного”. Вони там так звикли до свого місця, а жителі мікрорайону були їм такі вдячні, що Степан Цапюк витратив ще чи не з 10 років на сесійну риторику та жорсткі “репресії” щодо нашого малого підприємця. Але ця спроба “турнути” з тротуару нещасних бабусь та дідусів з кучкою картоплі або слив, з пляшкою молока чи з пучком цибулі так особливим успіхом і не увінчалася. І досі вони трохи підторговують в розлогій жовтій тіні маркету. А “Фуршет” справді: пішов з міста так само несподівано, як і явився. І ніхто не здивується, коли на його місці з`явиться якийсь новий мега-маркет, випадково дозволений мером і його виконкомом навіть попри їхні намагання “спасти місцевого малого підприємця”. Цікаво, що коли “Фуршет” виїхав, то навіть плитку забрав із собою. А плитка-то перед орендованим приміщенням — завжди був особливий козир Степана Цапюка і команди в сесійній залі при наданні будь-якої оренди. “Ми дадім за скоко, скоко дают городу, зато плітку постелят нам, вам, бесплатно”. Тепер зате замість гарної довговічної червоної фуршетівської плитки доводиться (чи не коштом міста цього разу в авральному порядку?) викладати східці зі звичайної сіро-чорнобильської, з такої, як і перед РАЦСом.

Про волшебніка, який тільки учиться, або Який же бабай пороздавав землю нашої територіальної громади?

До речі, мер і на цьому виконкомі примудрився частину негараздів списати на своїх попередників. На яких, спитаєте ви? А на якихось тих, що ще жили в 1980-х роках. Принаймні, рішення про передання певних земельних площ міста, датованих 1980-ми на виконкомі, фігурували.

Пропонували забрати земельні ділянки і в Олександрійської психіатричної лікарні та в кождиспасеру на Перемозі, але це питання зняли, не ставили на голосування. Зате був коментар мера про те, що от, вони, місто, земельні ділянки територіальної громади мешканців міста Олександрія  наївно “віддають всяким”, а ті всякі — їх продають і наживаються. “По какому праву?” - закричав мер. І сказав, що все це, щоправда, відбулося, “когда я був в Верховном Совете в 2006 году” Горе: на кілька років (два місяці депутатства та кілька років головування Олексія Скічка) Цапюк залишив булаву мера міста, і що? Місту каюк?

Теперішні школярі та виконком не пам`ятають, але на початку 2000-х, під час своєї першої каденції на посаді Олександрійського міського голови Степан Кирилович, в разі, коли щось при його господарюванні йшло юзом, казав: “я неопитний, я только учуся бить мером”. Але навіть через майже 20 років Степан Цапюк деяким, дуже важливим речам, так, схоже і не навчився. Перевіряти, хто і навіщо бере в тебе земельні ділянки, не відчужувати земельні території абикому, хто потім їх продає.

Степан Кирилович сказав, що тепер, за цієї справедливої влади, “все будет не так, как раньше”. Якщо пригадати, що в березні 2019 на виконкомі він сказав, що той президент і та влада — єдині, хто взагалі за весь час його мерувань звертав увагу на Олександрію, і тим практично прозоро дуже натякнув, за кого ж треба було голосувати 21 квітня, то тепер, мабуть, все буде... лише гірше. Але ми думаємо, що якби перевірити кожен документ, кожен підвал і кожну ділянку, надану в оренду, передану чи продану з аукціону за каденцій Степана Кириловича Цапюка, то місто Олександрія, мабуть, за ті кошти, яких не дорахувався міський бюджет з подачі “доброго волшебніка”, який спочатку дає, а тоді намагається “додати 12%” чи взагалі забрати, - за ці кошти ми побудували б уже тут Монте-Карло. І зовсім не треба було б меру розігрувати з себе друга малого підприємця і рятівника міста: місто саме б себе й у урятувало б.

Наприкінці виконкому, на питанні про землеустрій, Степан Цапюк знову почав вигукувати. Цього разу: “Я не голосую! Там мій приватний інтерес. Там ділянка моєї дочки”. Виявляється, за виконкомівськими чутками, поруч з ділянкої доньки мера нібито попросив ділянку і Валерій Проквас. За словами Валерія Миколайовича, він ще навіть не писав заяви на подібне виділення землі. Нічого, зате зайвий привід побалакати про ще одну можливість проголосувати “ні” мерові на початку 10-ї години, коли стовчик температури на офіційному сайті Олександрійської міської ради перевалив за 20 градусів, таки був непоганий.

Нагороджено переможців конкурсу на кращий благоустрій приватної садиби

21 серпня у рамках відзначення Дня незалежності України у Палаці урочистих подій відбулося нагородження переможців щорічного огляду-конкурсу «Кращий благоустрій приватної садиби».
 На думку міської влади  конкурс з кожним роком набуває все більшої популярності. Свідченням цьому є збільшення кількості учасників, які облаштовують і прикрашають свої садиби елементами декору Переможцям вручено спеціальні номерні знаки з написом «Садиба зразкового утримання», дипломи, квіти та сувеніри для садового декору, інформує сайт міської ради 

Дбайливі господарі отримали свої нагороди

Конкурсна комісіія визначила переможців  у змаганні на «Кращий благоустрій територій підприємств, організацій, установ різних форм власності та багатоквартирних будинків». А напередоні Дня незалежності їх нагородили.
Міський голова С.Цапюк подякував керівникам закладів за активну участь у конкурсі та жителям багатоповерхівок, які дбайливо доглядають за своїми прибудинковими територіями .Серед учасників були визначені 5 найкращих закладів.

У День Незалежності та святкові дні СБУ закликає громадян бути пильними

Напередодні святкування Дня Державного Прапора та Незалежності УкраїниУправління Служби безпеки України в Кіровоградській області у взаємодії з іншими правоохоронними органами проводить активні заходи щодо недопущення дестабілізації ситуації в регіоні.

В Олександрії мають на меті зменшити ціну на тепло

 Попередньо для потреб населення  тепло буде коштувати  1574,84 грн. / Гкал – ( зменшення на 8,25% ) за умови укладення договорів на послуги з постачання теплової енергії;

для бюджетних установ - 1504,69 грн. / Гкал –( зменшення на 13,35%);

для інших споживачів (крім населення) - 1504,69 грн / Гкал - зменшення на 13,4%

   З інформацією можна ознайомитися на сайті Олександрійської міської ради в розділі «Проекти рішень виконавчого комітету» - «Публічна інформація» і на сайті КП «Теплокомуненерго».

В Oлександрії правooхoрoнці прoдoвжують рoзшукувати ґвалтівника, який вчинив насилля над непoвнoлітньoю.

“За даним фактoм відкрите кримінальне прoвадження за ч.4 стт.152 Кримінальнoгo кoдексу України. На даний час тривають рoзшукoві захoди пo встанoвленню oсoби, яка скoїла злoчин”, -рoзпoвів начальник сектoру мoнітoрингу Oлександрійськoгo відділу пoліції Oлександр Кoзлoвський.

Олександрійський майстер представив свої вироби на міжнародному ярмарку

Мaйстер з Олексaндрій Дмитро Кудря предстaвив свої вироби нa міжнaродному Ягелонському ярмaрку в місті Люблін. Він дивувaв дорослих тa мaлечу дерев’яними ігрaшкaми.