Любов до "Щастя". І після нього

Є в нашій країні, та є і в місті Олександрія такі громадяни, які всю дорогу учаться, але потім так во благо власної територільної грмади так нічого і не втілюють.Сенс їхнього життя, на нашу думку, здається, один: подорожувати по країні, відвідуючи наймодніші курси, записуючись до наймодніших організацій і вступаючи до наймодніших лав. А потім мріяти про втілення всіх цих набачених по світах прожектів.

Але мрії так часто і залишаються мріями. І життя тече собі далі, між тим, як люди проектують і проектують, відвідують і відвідують курси, мріють собі та мріють.
У кращому випадку, коли доходить до справ, все, на що такі мрійники здатні - це зібрати народні кошти та пустити їх на який-небудь прожект, який часто передбачає розкрутку власного імені. Іноді, під шумок, можна з громади і грошики на вибори чи ще під якусь амбітну власну ідейку зідрати. Щоб, наприклад, пройти на народні кошти в політиікум, не витративши жодної власної копійки.
Таким, кажуть, був проект "Щастя" Любові Михайлівни Мороз, про який ще наприкінці травня-на початку червня 2010 року захоплено розповідав часопис "Олександрійський тиждень". Але віз щастя, полюбовно піднятого, і нині там. Кажуть, були й будуть у цьому любовному щастячці й інші проекти.