На ці збори було запрошено селищного голову Т.В.Бандурко. На запрошення мереса відреагувала так: не прийду, тому що маю інші плани.
Однак після того як їй зателефонував депутат Олександрійської міської ради В.М. Проквас, також запрошений громадськістю на ці народні збори, Бандурко сказала, що буже присутня і вона. Щоправда, на збори вона прибула не сама, а зі своїм "охоронцем", депутатом Шевченком.
Люди навіть не кричали, а ревіли від обурення від тих справ, які коються на селищі. На це Бандурко відповіла: "Я зрозуміла. Завтра ж напишу заяву на звільнення!" По Тетяні Володимирівні було видно, що вона відчула гнів та лють громади і була вкрай перелякана. Шевченко ж намагався хамити людям. І до певного часу йому це вдавалося. На його "Я вам прийду і розкажу" із натовпу почувся потужний чоловічий голос: "Сергію, а ти не думаєш, що і до тебе можуть приїхати і розказати?" Це вперше на Димитровому люди за багато років від відчаю перестали боятися цього хама, який не один рік тероризував селище. Зрозумівши, що прийшов край його свавіллю, димитровчани скандували "Бандит! Бандит!" І тоді Шевченко з Бандурко замовкли, зрозумівши, що скінчилося їхнє свавілля.
На цих славнозвісних зборах був присутній і депутат Олександрійської міської ради В.М.Проквас. Насамкінець зборів він попросив слова і запропонував протокольно визначити перелік питань, які нагально треба вирішити в Димитровому. Зі свого боку він пообіцяв зробити наружне освітлення 50-го мікрорайону за свій кошт. По-друге, Віталій Проквас запропонував місцевим органам самоврядування зареєструвати місцеву Самооборону та підкоригувати роботу міліції. На цих же зборах було вирішено 21 березня зустрітися у будинку культури і заслухати начальника міліції та селищного голову. Народ хотів, щоб чиновники відповіли за безлад.
Але в обхід громади Тетяна Володимирівна вирішила на початку березня провести свої збори, запросивши туди тодішнього начальника відділку міліції Олександрії пана Дьяченка. Обидвоє вони, на думку громади, несли нісенітницю. Зрештою, люди, нічого не розуміючи, сказали: "Ми хочемо чути конкретні відповіді на конкретні питання. На 21-ше березня у нас заплановані збори, підготуйтеся, і дайте нарешті відповіді на наші запитання!" Цікавий факт: люди розклеювали листівки з повідомленням про скликання Майдану на 21 березня, а...комунальні працівники, мабуть, не без вказівки своєї безпосередньої патронеси, всі їх позривали.
Однак 21 березня зустріч відбулася. Та коли ініціатори цих зборів захотіли вести зібрання, яке вони самі і зібрали, то Бандурко, схопивши мікрофон, сказала: яка різниця, хто їх вестиме, мовляв, можу і я. Таким чином вона думала збити людей зі свого шляху та пантелику. Але, як кажуть, не тут то було. Люди в очі їй та начальнику міліції знову висловили все те, що конкретно відбувалося на селищі Димитровому, уже на других поспіль зборах не почувши відповіді по суті заданих питань.
Все Бандурко крила тим, що хтось буцімто починає виборчу кампанію і каламутить людей. На що В.М. Проквас, попросивши слова, сказав:
"Шановні земляки! Хотів би відразу внести ясність в це делікатне звинувачення про передвиборчу агітацію. Я не збираюся під час виборів іти на селищного голову. І хотів би усіх вас, шановні земляки, запитати: а може, й правда, я щось не розумію, як кажуть Тетяна Володимирівна та її колеги? Скажіть, будь ласка, може, я тут не потрібен у залі, і мені просто взяти й піти звідси? Давайте проголосуємо."На що весь зал, крім одного, який голосував "двома руками за Сергія Шевченка та Тетяну Володимирівну", як він сказав, проголосували одностайно, щоб Проквас залишався з народом. Після цього стало зрозуміло, що люди в регіоні з такою владою, яка є на селищі, доведені до відчаю. І що їм потрібна допомога.
Під час свого виступу Проквас нагадав Бандурко, що не за горами той день, коли буде можливість покатати її у сміттєвому баку.
"Іще я зрозумів, чому ви не захотіли зареєструвати Самооборону. Бо ви боїтеся, що можуть приїхати друзі Самооборони з іншого міста і допомогти громаді навести лад у селищі, в тому числі і в селищній раді".Після цього звернення депутата було взято під контроль керівництвом Кіровоградської обласної міліції і прийнято кадрові рішення по олександрійській міліції.
Усе те, що пишуть про цю "тендітну гарну жінку" - це не більше ніж піар колеги по металобрухту. Адже в Димитровому не секрет, що на селищі є дві групи, які і поділили там "металевий" бізнес: Бандурко-Шевченко та Приходько-Буйволець.
А щоб ви не подумали, що це голослівні заяви, наведу такий приклад. Картина, як то кажуть, маслом. Територія колишнього заводу гірського воску. По ній ходять і риють кабелі два гарні юнаки. І тут чомусь, за дивовижним збігом обставин, цієї миті, як кабель уже виймають з нетрів землі, туди заїхала селищний голова Тетяна Бандурко. Юнаки їй сказали: це не ваше діло, до побачення. Після цього на місці події з`являється Шевченко. По ньому - дільничний. Юнаки комусь зателефонували і дивним чином на місці пригоди випливає Буйволець, щось каже дільничному, і той згинув геть. По-українському називається: домовилися. От із цього і випливає, що колеги по бізнесу працюють суто за українською приказкою: "Хвалять люди, мамо, нас. То - ви мене, то я - вас".
А якщо копнути набагато глибше, то виявиться, що все то "брехні", що розповідає пресі Бандурко. Пригадую, як якось за її правління зупинився ТЕЦ-3 і селище замерзло в буквальному сенсі слова. Всі бігали, як очманілі. А на засіданні місцевої "надзвичайки" Тетяна Володимирівна сказала: "У нас усе гаразд". Таким чином і зараз на запитання преси вона відповідає "у нас усе гаразд". Проте на зборах представники територіальної громади їй сказали: у вас, може, і все гаразд. Але у нас - все негаразд.
Ось чому сьогодні на селищі вкрай негативне відношення до селищного голови та її поплічників. Багато що можна розповідати. Якщо взятися за правдиве висвітлення бездіяльності селищного голови, то на це не вистачить паперу.
Скажімо основа комуналки, Димитровський ЖЕК. Техніку спочатку поклали на лопатки, а потім виконавча служба розпродала його майно з молотка. Я так розумію, з великого розуму. Отож на сьогодні сміття з селища вивозиться технікою одного з членів "команди" Бандурко. Але будь-якої миті це сміттєвивезення може зупинитися. І станеться те, що було 1998 року: так важко було привести все це до порядку, і так легко таким горе-хазяям все це змарнувати.
На місці Тетяни Володимирівни я, як людина чесна і справедлива, звернувся б до людей із отакими словами:
Шановні мешканці! Низький уклін та подяка вам за те, що ви дали мені близько 20 років добре жити, працюючи в селищній раді, заробити хорошу пенсію. Але ж прийде той час, що, на мою думку, досить уже мені користуватися вашою довірою. Попросивши вибачення за все те, що я повинна була зробити, але не зробила, іду. Поступившись місцем тим людям, хто дійсно готові працювати на благо громади не досипаючи ночей та всім серцем вболівати за життя Димитрового. З повагою, ваша шанувальниця Т. В. Бандурко
Немає коментарів:
Дописати коментар