Олександрієць зводить об’ємні куполи до місцевих храмів

Олександрійський майстер 71-річний Віталій Теличко займається дуже незвичною справою. Він проектує та будує куполи до місцевих храмів і володіє непростою технікою їх відтворення. А почав цю справу з того, що у незвичний спосіб облаштував власній дім, розповідає MANDARIN-NEWS.

Ми зустрічаємося з ним у його затишному дворі в Олександрії - тут панує якийсь особливий спокій. Він демонструє мені спершу своє подвір’я. Показує гарну дерев’яну альтанку і велике барбекю у садку, де розпалює багаття. А потім веде у свій дім, де всі меблі зроблені його руками. Вони дерев’яні й виготовлені із кращих порід дуба, клена, горіха та шовковиці.

Це батьківська стара оселя,- каже майстер. - Дісталася мені у спадок. Йому ж прослужила років 70. Потребувала ремонту. І тому я змушений був практично все перебудувати та замінити. Зніс деякі стіни. У залі звів великий камін, а при вході - маленьку баню, спроектував нові меблі і чеканками оздобив стіни - розповідає Віталій Миколайович

Та останні роки майстер займатися не лише виготовленням меблів і будівництвом камінів, а й зводить церковні бані. Збудував їх для трьох храмів. Тепер вони вилискують на Олександрійській церкві Анастасії та Федора при вході на центральне міське кладовища, у храмі Георгія Переможця в селищі Приютівка та церкві села Глинське Світловодського району:

Як правило, з проханням встановити на храм гарний купол звертаються священики, - говорить чоловік. - Великий об’єм роботи, наприклад, ми виконали у церкві в Приютівці. Священик шукав бригаду, яка зможе зробити і покрівлю, і дзвіницю, і сам купол. Для такої справи важко знайти спеціалістів. І нормальних підсобників днем з вогнем не відшукати, бо робота делікатна і потребує чимало часу та зусиль. Ми самі повністю зводили всю верхню частину церкви. І відтворили її за власним проектом. Всі роботи вели на чималій висоті. А вже після їх завершення до мене звернулися з проханням змайструвати купол на церкві у Глинському. Я за роботу взявся, бо багато чого вмів.

Дід Віталія не міг сидить склавши руки, і його сучасник теж, бо зараз працює із світанку і до пізнього вечора:

На початку 20 років минулого сторіччя мій дід по матері, Нікандр Сидорович Сагайдак, славився на всю Олександріщину, бо був чудовим столяром. У нього люди замовляли виготовлення елітних дерев’яних меблів, навіть вантажних бричок, і карет. Він зробив власноруч одне вишукане фортепіано, - говорить Віталій Теличко.

Чоловік зізнається, що за життя освоїв багато професій. Досконало знає столярну справу, професійно обробляє метал, кладе цеглу та камінь, вміє робити гарні дахи. А сам за фахом - вчитель фізкультури. Вважає, що такі здібності успадкував від Нікандра.

Свою розповідь продовжує, гортаючи фотокартки новозбудованих храмів і першим показує церкву Іллі пророка у селі Головківка Олександрійського району:

Там 10 років тому вкладав граніт і займався його облицюванням. Верхи до церкви робили тоді інші хлопці, я на той час куполами ще не займався. А своя дорога, як до Бога, так і до ремесла. Починав у літейному цеху модерувальником, далі було служив у армії, потім Кіровоградський педінститут і робота у місцевих школах. Пізніше став заступником директора з навчально-виховної роботи в ПТУ №17. Все життя паралельно займався столяркою і кладкою. Ніколи без діла не сидів. І навіть зараз, аби відбулася цю розмова, мені довелося відкласти деякі нагальні справи, - говорить він наостанок.