Цього
дня, 100 років тому, гетьман Павло Скоропадський видав універсал про
відродження українського козацтва.
Зокрема
в універсалі наголошувалось: «Для зміцнення сили держави Української нашої
відродити козацтво по всіх місцях його історичного існування на Україні,
покладаючись в основі його відродження на ті козацько-лицарські традиції, що
донесла нам історія наша з доби минулої боротьби козацької України за свою
волю».
Як
відомо з історичних джерел, питання про відродження козацтва постало одразу
після проголошення Скоропадського гетьманом України. Вже у перших його
законодавчих актах - «Грамоті до всього українського народу» та «Законах про
тимчасовий державний устрій України», окремо виділяється така категорія
громадян як козаки.
2
червня 1918 року був оприлюднений «Відручний лист Гетьмана України про
ліквідацію приватних і вільнокозацьких організацій і створення Козацької Ради»,
в якому Скоропадський наказує «прийняти всі заходи до того, аби козаччина, в
яку війде цвіт української людности, стала дійсно провідником національної ідеї
і великим кадром будучої Української Козацької Армії».
Протягом
літа 1918 року розроблялися проекти та проводилась попередня робота, а восени
козацтво почали впроваджувати в життя. Проте, від самого початку єдності й
одностайності серед причетних до розробки козацької реформи не було. У вересні
був представлений проект Статуту про Українське Козацьке Військо.
Після
гетьманського Універсалу про відродження козацтва в пресі друкувалися телеграми
зі зборів «селян-хліборобів», у яких вони цілковито підтримували
Скоропадського.
Однак,
в подальшому формуванню козацьких частин завадила зміна воєнно-політичної
ситуації в Українській Державі. Вже у середині листопада 1918 року
Скоропадський заговорив про федерацію з небільшовицькою Росією, згодом почалось
повстання Директорії. А 14 грудня 1918 року гетьман зрікся влади.
Окрім
того, сьогодні світова громадськість відзначає Всесвітній день
продовольства. День відзначається за рішенням Продовольчої та
сільськогосподарської організації Об’єднаних Націй (ФАО) у день її створення
(16 жовтня 1945 року). Метою проведення Всесвітнього дня продовольства є
підвищення рівня поінформованості населення щодо світової продовольчої проблеми
та зміцнення солідарності у боротьбі з голодом, недоїданням і злиднями. Наразі,
згідно з останньою доповіддю ФАО, понад 820 млн осіб страждають від хронічного
недоїдання. Тема цьогорічного Всесвітнього дня продовольства – «Наше майбутнє в
наших руках». Щороку для відзначення цього Дня майже в 130 країнах світу
проводиться велика кількість заходів - від марафонів і маршів проти голоду до
виставок, культурних програм, конкурсів та концертів. Разом з тим, сьогодні в
штаб-квартирі ФАО в Римі, пройде традиційна церемонія до Всесвітнього дня
продовольства. В ній візьмуть участь найвище керівництво ООН, король Лесото і
королева Іспанії Летиція, глави держав та міністри багатьох країн світу.
111 років
від дня народження Петра Григоровича Григоренка (1907-1987), українського
громадського діяча, генерал-майора, одного з засновників Української
Гельсінської групи. Григоренко був бійцем Частин Особливого Призначення,
працював на підприємствах Донбасу, потім навчався в Інженерно-будівельному
інституті у Харкові, у Військово-інженерній академії та в Академії Генерального
штабу у Москві. Учасник боїв на озері Халхін-Гол, Другої світової війни. З 1945
року викладач Військової академії. У 1961 році генерал Григоренко виступає з
критикою сталінізму, через три роки створює Спілку боротьби за відродження
ленінізму. Генерала заарештували, а згодом виключили з партії, позбавили
генеральського звання, бойових нагород і пенсії, а згодом визнали неосудним і
ув’язнили до спеціальної психіатричної лікарні. Загалом він провів у
спецпсихлікарнях понад 5 років, а в перервах змушений був працювати вантажником
у гастрономах. Він став одним з перших, хто відкрито захищав права кримських
татар та інших депортованих народів. У листопаді 1977 року Петро Григоренко
виїхав до Західної Німеччини, а звідти до США. Невдовзі після прибуття до
Америки Григоренка позбавили радянського громадянства, але американський уряд
надав йому політичний притулок. Петро Григорович оселився у Нью-Йорку. Там він
очолював Закордонне представництво Української Гельсінкської групи і видавав
щомісячник «Вісник репресій на Україні», згодом надрукував книгу спогадів «В
підпіллі можна зустріти тільки щурів…» Ім’я генерала Григоренка, фахового
військового, людини за словами Семена Глузмана «надзвичайно світлої,
послідовної і головне – чесної» – стоїть в одному ряду з іменами Миколи Руденка,
Оксани Мешко, Левка Лук’яненка, В’ячеслава Чорновола, Василя Стуса та інших
борців з радянською тоталітарною системою.
Немає коментарів:
Дописати коментар