- Кумо, а давайте я цього місяця на ваші талониз’їжджу
до свого старого в лікарню, а ви до свого, поїдете наступного, на мої талони?
- А як мій не діждеться?
- То зекономите…
(сумний анекдот - автор).
Днями із статті Наталії Луценко «Пільгові перевезення
сьогодні: розкіш чи нагальна потреба?," розміщеної в газеті «Сільський вісник»,
дізналися про кардинальнее вирішення проблеми пільгових перевезень пасажирів у Олександрійському
районі. Як відомо, уряд скасував право на безкоштовний проїзд для деяких категорій
населення, втім, дозволивши вирішувати проблему пільговиків за рахунок місцевих
бюджетів. А оскільки в скринях сільських рад гуляєвітер, то там знайшл оригінальний
вихід – ввели талони на безкоштовний проїзд. Але не для всих і не кожного дня.
Нагадаю, що транспортне
сполучення до багатьох сіл у нас і так носить нерегулярний характер,
обмежуючись одним чи двома рейсами на тиждень. Це як колись триразове харчування
для студентів – понеділок, середа і п’ятниця. Зараз сільські ради вирішують,
скільки коштів вони можуть виділити для придбання пільгови хталонів.. Скажімо,
мешканці Дівочого Поля, Світлопілля, Нової Праги, Недогарок, Ялинівки можуть їздити
по талону лише щопонеділка, Бутівського – у вівторок, Косівки – у середу, і так
далі. Особливо подобається вираз про тих, хто може користуватися талонами щодня
- «без обмежень», тоді як у Войнівці, практично приміському селі, їх «положено»
всього чотири на місяць на людину, та і скористатися своїм щастям войнівські пільговики
можуть лише двічі на місяць. До цього вони могли аж вісім днів на місяць
«проскочити зайцем». Ось вам промовистий приклад покращення, при загальному погіршенні.
У Новій Празіпільгою, та і то два рази на місяць, може скористатися лише чверть
від бажаючих пенсіонерів
Раніше було гірше, бо щопонеділка в автобус могло
«набитися» не більше шести пільговиків, а «зараз, за наявності талону і
посвідчення, щопонеділка вони їздять без обмежень, проте лише ті, кому
пощастило з талоном».
Без будь-яких обмежень, але лише щопонеділка, возять
пільговиків і вЧервоній Кам'янці.
Тобто, ми бачимо, що спроба перекласти клопіт з
пільговиками на місцеві бюджети, обернулася проти як самих місцевих громад, так
і жителів.
Очевидно, стаття, розміщена в газеті «Сільський вісник»,
покликана зменшити соціальну напругу на ринку сільських перевезень, тому
залучені до матеріалу громадяни демонструють олімпійський спокій, мовляв, нам
вистачає. Проте в Інтернет – варіанті згадується студент, якому талонів не
вистачає, а шість гривень на проїзд до Аграрного ліцею в Березівку в один
кінець, у багатодітній родині немає.Виручають молоді ноги. Як розв’язують протиріччя
між здоров’ям, відсутністю грошей і необхідністю їхати селяни старшого віку –
стаття не пояснює.
Однак, тепер ми маємо констатувати, що чим наш уряд
ближче до Європи, тим він далі від села. Невідомо чому, але першими жертвами спроб
залатати дірки в Бюджеті, знову стали найбідніші, справжні пільговики,..
Найбільше, що непокоїть у цій ситуації, – це взятий
урядом курс на перекладання фінансових проблем на місцеві громади, а відтак – і
на жителів. Хоча хто, як не держава, повинна брати на себе не підйомні для
населення витрати по утриманню життєвоважливоїі нфраструктури, у данному випадку
– пасажирських перевезень? Інакше, для чого ми живемо і для кого сплачуємо податки?
В Олександрії міська влада все ж стала на бік городян
і дала їм можливість їздити безкоштовно щодня. Щоправда, крику з боку так
званих лідерів і захисників пенсіонерів було чимало, навіть деякі депутати в
агонії популізму кричали, що, змінивши владу, створять рай в Олександрії
(особливо ті, що з району) Тепер жителі району тільки заздрісно облизуються – по місту можна їздити,
використовуючи пільги, якщо не в будь-який час, але щодня, бо влада потурбувалася
і виділила кошти на пільгові перевезення, та й перевізники йдуть на поступки, а
от село тепер - це гетто для пенсіонерів, проте там депутати мовчать, та й
громадських лідерів не видно по судах і з плакатами…
Немає коментарів:
Дописати коментар