День Ольги: історія свята

24 липня віряни східного обряду вшановують рівноапостольну Ольгу, княгиню Київську. Якою вона була та що відомо про життя княгині?

Відтворити історичну реальність княгині Ольги важко. Літописні джерела не повідомляють ані час її народження, ані дані про її походження.

Відомо лише, що Ольгу привели Ігореві як жону у 903 році.

Найпоширенішою серед науковців є думка, що дитинство майбутньої княгині минуло в селі Вибути поблизу Пскова, де, ймовірно, вона зустрілася зі своїм майбутнім чоловіком.

За літописом, Ольга мала єдиного сина Святослава Ігоревича. Після смерті чоловіка вона стала регентшею при малолітньому Святославі.

Із діяльністю Ольги в розвитку давньоруської державності прийшов новий етап. Саме Ольга ліквідувала плем’я древлян, “установила” інші руські землі, упорядкувала й унормувала збирання данини та організувала по всій країні князівські погости та стоянки.

У зовнішній політиці Ольга підтримувала дружні стосунки з Візантією, проте, на відміну від попередників, віддавала перевагу мирним засобам дипломатії.

Завдяки візиту в Константинополь княгиня Ольга поновила русько-візантійську угоду.

Також під час цього візиту княгиня охрестилася у соборі св. Софії. Однак, повернувшись до Києва, жодних спроб запровадити християнство як державну релігію Русі Ольга не робила.

Історики пояснюють це сильною язичницькою опозицією на чолі з її сином Святославом Ігоревичем.

Померла княгиня Ольга в липні 969 року в Києві. Її поховали за християнським звичаєм.

Коли її онук князь Володимир побудував Десятинну церкву, останки княгині поховали в ній.

Давні перекази нарекли Ольгу хитрою, а православна церква ще в домонгольські часи прилучила її до переліку святих.

Сучасні науковці називають її мудрою правителькою і пояснюють, що саме розум, виваженість і послідовність у досягненні мети допомогли княгині так довго перебувати при владі.