За скільки і де
перезахоронять радіоактивні відходи біля Аджамки вирішать спеціалісти
Підвищення
радіації на Аджамському промисловому вузлі, де вели незаконні розкопки, точкові
і не загрожують мешканцям обласного центру, стверджує Олексій Гненний,
заступник начальника управління з питань надзвичайних ситуацій міськради
Кропивницького.
За його словами всі дні, після розкопок
могильника рівень радіаційного фону у місті у нормі - 14 мікроренгенів за
годину.
Гненний
підкреслив, ще перевищення є лише безпосередньо в місці розриття.
Перезволоження
знайдених радіоактивних матеріалів має бути здійснено, проте хто здійснюватиме
фінансування стане відомо після проведення додаткових досліджень ДП
"Родон".
Історія створення радіоактивного могильника під
Кропивницьким
13 липня під Кропивницьким зловмисники розкопали могильник
радіоактивних відходів. Весь вміст контейнерів, знайдений на місці розриття,
зібраний на території ВГМ БУ-2 тресту «Кіровоградбуд» по провулку
Червонозорівському в 1988 році. В момент захоронення, рівень радіації
забруднених речей та матеріалів сягав 300 мкР за годину.
Подробиці історії майже тридцятирічної давнини розповів
«Гречці» Микола Сухомлин, який у 1988 році обіймав посаду заступника голови
облвиконкому.
За словами Миколи Сухомлина, на території Аджамського
промислового вузла захоронено близько 500 контейнерів. Весь їх вміст - метал,
дроти, двигуни, земля, зібрані зі звалища на території підприємств у
Кропивницькому (тоді Кіровоград, - авт.). Ще близько 100 контейнерів, з
вмістом, що мав надто великий рівень радіаційного забруднення, того ж року
відправили до могильників на території Зони відчуження. Від початку планували
вивезти туди всі забруднені матеріали, проте вартість поховання для обласного
бюджету виявилась непідйомною.
«До нас зателефонували з обласної епідеміологічної станції
та повідомили, що до них надійшла людина з радіоактивними опіками.
Почали розбиратися. Виявилось, що на території заводу
«Буд-деталь», там ще був завод залізобетонних виробів та Будівельне управління
№2, розмістили склад металобрухту. І два чоловіки в тому брухті копирсалися. Ці
хлопці побачили, що там є свинець. Він їм був потрібним для «грузиків», адже
вони були рибалками. Почали розкручувати і з’ясували, що всередині скляні
капсули з білим порошком (саме вони містять радіоактивний Цезій 137, - авт.).
Одну капсулу там же випадково розбили і порошок висипався, іншу - один з
чоловіків вкинув собі до кишені штанів», - розповідає Сухомлин.
Як пізніше з’ясували, це були прилади ГР – 6 і ГР – 7, що
мають радіоактивні датчики, які контролюють рівень заповнення бункера цементом,
піском, щебенем тощо. Термін їх експлуатації закінчився і прилади викинули на
металобрухт.
Чоловік носив в кишені радіоактивну лампу кілька днів аж
раптом помітив почервоніння та звернувся до лікаря. Там йому порадили помазати
запалення зеленкою, але це не допомогло. Вже лікар шкірвендиспансеру пояснив,
що ураження шкіри, що на той час взялося пухирцями, має не інфекційну природу і
порадив звернутись до санстанції.
За характером ураження шкіри, в санстанції встановили що це
радіоактивний опік. Коли дізнались подробиці, заміряли радіацію в районі
звалища. Радіаційний фон там «зашкалював». З’ясували, що цей білий порошок
містить Цезій 137.
Стежкою повз звалище робітники ходили з Некрасівки на завод
АРЗ і в зворотному напрямку додому. Вони й рознесли радіоактивний Цезій – 137
на сотню метрів в обидва боки. Також порошок змішався з металобрухтом.
Після небезпечної знахідки, керівництво санстанції відразу
звернулось до обласного керівництва та пожежників (МНС на той час ще не було, -
авт.).
«Ми прийняли рішення
зібрати все, що рознесли за ногами і забруднили на металозвалищі, в металеві
контейнери. Дали команду і їх почали виготовляти на території в’язниці та,
здається, «Червоної зірки». Туди зібрали ґрунт, шматки металобрухту,
різноманітне сміття. До цього процесу долучили ще й військових з частини, що
знаходилась неподалік будинку Культури АРЗ і спеціалізувалась на ліквідації
наслідків аварій на атомних об’єктах», - говорить екс-чиновник.
В результаті всіх робіт, було зібрано близько півтисячі
контейнерів. Микола Сухомлин пропонував розмістити їх у відпрацьованих тунелях
Інгульської шахти, що спеціалізується на видобутку уранової руди, однак
керівництво шахти у Жовтих водах не погодило таке розміщення.
«Нам пояснили, що з часом в контейнерах утворюватимуться
мікротріщини, і вода винесе Цезій 137 в ґрунтові води, забруднивши їх.
Тоді фахівці порадили глиняний кар’єр, мовляв сировина, що
найкраще стримує воду – це глина. У нас були розвідані і затверджені поклади
глини в районі Аджамського переїзду, яку мали використовувати для виробництва
керамзитового гравію. В Міністерстві екології підтвердили, що можуть нам віддати
частину глинища під розміщення цих контейнерів.
Зрештою, ми отримали дозвіл, підрядна організація прорила
траншеї, склали в кілька поверхів ці ящики на глибині 5-7 метрів, зверху
засипали землею. Санстанція перевірила рівень радіації, який був природнім:
12-14 мікрорентген за годину, виставили таблички і на цьому закінчили», -
пригадує Микола Сухомлин.
Саме там минулого четверга зловмисники розкопали
радіоактивний могильник. Забруднені радіацією речі, виявлені на його території,
знову зариють, про це «Гречці» розповів заступник начальника управління з
питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Кіровоградської
міськради Олексій Гненний.
Чоловік, який став жертвою небезпечної знахідки в далекому
1988 році, вижив і нині проживає на території Кіровоградської області.
Валерій Лебідь
Немає коментарів:
Дописати коментар